СПАЛЮВАННЯ СУХОСТОЮ – ЗЛОЧИН ПРОТИ ПРИРОДИ ТА ЗДОРОВ’Я ЛЮДЕЙ

Спалювання сухих рослинних залишків для наших людей стало настільки звичним явищем, що на це ніхто не звертає уваги і не задумується, якої шкоди це завдає навколишньому природному середовищу та їхньому здоров’ю і здоров’ю оточуючих.

Саме зараз, навесні, а також пізньої осені ця проблема є найбільш актуальною, і може призвести до некерованих надзвичайних ситуацій та глобальних наслідків.  Люди, які заявляють, що спалювання торішньої трави навіть корисне, помиляються і вводять в оману оточуючих. Основний аргумент «захисників» випалювання сухої трави – прогрівання ґрунту та  збагачення його золою. Насправді це не так!

Під час спалювання  сухостою у повітря вивільняються небезпечні, а часом навіть  і канцерогенні речовини (сполуки свинцю, ртуті та інші важкі метали), які є дуже шкідливими. Вони можуть викликати  не лише погане самопочуття у людини, а й важкі захворювання.

До того ж спалювання рослинних решток несе жахливі наслідки для навколишнього природного середовища. Трав’яні пожежі призводять до помітного зниження родючості ґрунту.  При частих пожежах згорає не тільки суха трава, а й накопичена в ґрунті органіка, натомість збільшується кількість викидів вуглекислого газу. Відтак збіднюється видовий склад рослинності і тваринного світу. Під час пожеж гине багато комах, їхні личинки, лялечки, дощові черв’яки та інші дрібні тварини, які безпосередньо беруть участь у процесі утворення ґрунту. Випалювання сухого травостою призводить до загибелі кладок та знищення місць гніздування птахів.  Гинуть практично всі тварини, що живуть у сухій траві або на поверхні ґрунту.

Крім того часто відбувається і займання торфовищ та лісових насаджень, яке переростає в неконтрольоване горіння і нерідко призводить до важких наслідків, зокрема з втратою житла та людськими жертвами. Яскравим прикладом є підпал трави, який переріс у неконтрольоване стихійне лихо: вигорання  заповідних лісів у чорнобильській зоні відчуження, де постраждало понад 200 га лісу, численної кількості загибелі тамтешніх птахів і тварин. Годі й говорити про подібну безпечність та необдумане спалювання сухостою мешканцями Житомирщини, Чернігівщини, Харківщини та жителями інших областей.

Вогняна стихія не жаліє нікого і нічого, вона поглинає все живе на своєму шляху. Полум’я легко перекидається на прилеглі сільськогосподарські угіддя, лісові масиви та  житлово-господарські споруди. Люди залишаються без житла. Лише у квітні дотла згорів 81 будинок. У вогняній пастці загинула величезна кількість мешканці лісу.

Існує як мінімум три екологічні альтернативи спалюванню сухостою – закопування, здача листя або його компостування. Сухостій можна скошувати та використовувати у сільськогосподарських цілях. Цих аргументів цілком достатньо для того, щоб відмовитися від випалювання сухої трави повсюдно. Але, на жаль, поки що про таку відмову залишається тільки мріяти – суха трава щорічно палахкотить по всій території нашої країни, продовжуючи наносити колосальний збиток як природі, так і людям.

Та аби дихати чистим повітрям і не завдавати шкоди ні собі, ні людям, ні фауні та флорі  варто дотримуватися вимог природоохоронного законодавства, правил пожежної безпеки і спільно дбати про стан довкілля!

А. Бондарець,

студентка екологічного факультету БНАУ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *