Розуміння важливих для суспільства понять, таких як, «свобода висловлення власної думки», «основи законодавства», «європейські цінності» тощо – є необхідністю для формування цілісної особистості.
У рамках дистанційної освіти заняття гуртка «Екологічна журналістика» (керівник Челнокова Н.А.) знайомлять вихованців-підлітків з такими поняттями, які допоможуть їм скласти своє розуміння світу в цілому та познайомитися із законодавчими основами у сфері мас-медіа.
Журналісти всього світу працюють в умовах певних правових обмежень стосовно того, що вони можуть робити. Найчастіше це питання національної безпеки, інформації, що стосується непристойних речей, та мови, що може спровокувати насильство або через що люди можуть потрапити в небезпеку.
У країнах із добре розвиненими законами про ЗМІ допускається критика уряду та висловлювання непопулярних ідей. Гарантується також певний ступінь суспільного доступу до офіційних документів.
Важливими є свобода вираження поглядів як в усній, так і в письмовій формі (свобода преси і ЗМІ); в меншій мірі стосується політичної та соціальної реклами (пропаганди).
Свобода слова виписана в низці міжнародних і українських документів, зокрема:
«Загальна декларація прав людини» (ст. 19), «Конвеція про захист прав людини і основних свобод» (ст. 10), Конституція України, ст. 34 якої стверджує: «Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб і на свій вибір».
Згідно норм міжнародного права, обмеження на свободу слова повинні відповідати трьом умовам: строго узгоджуватись із законом, мати праведну мету, бути необхідними і адекватними для досягнення цієї мети.
Конституція України забороняє пропаганду соціальної, расової, національної чи релігійної ворожнечі, а також розголос відомостей, які містять державну таємницю. Тимчасові або часткові обмеження також можуть впроваджуватися за рішенням суду.
Кожна країна це має. Але… у різних відсотках. До того ж існує цензура — контроль держави, організації чи групи людей над публічним виявом думок і творчості індивіда. А це, як правило, проявляється у придушенні вияву певних ідей, вживання певних слів, намагання нібито стабілізувати суспільство, над яким уряд має контроль. Цензура буває відкритою, коли видаються спеціальні закони, які забороняють публікацію або оприлюднення певних ідей (Китай, Австралія або Саудівська Аравія, де законом заборонено відвідування веб-сторінок певної тематики); або прихованою, у вигляді залякування, коли людям забороняють висловлювати чи підтримувати певні ідеї під страхом втрати роботи, суспільної позиції, або загрозою їхньому життю.
Геополітичне положення України вимагає від національного інформаційного простору здатності створювати доцільні її національній спільноті ідеї та інформаційні продукти.
Що має зробити журналіст, щоб захистити себе від надмірних обмежень закону?
Знайте закон, дотримуйтесь кодексу професійної поведінки, чинним міжнародним документом кодексу професійної поведінки журналістів, захищайтеся в ім’я змін, будьте обізнані щодо самоцензури.
Навіть у країнах з досить ліберальними законами самоцензура – це проблема для журналістів. Дехто з них відчуває незручності під час роботи над спірними питаннями, що стосуються культури, релігії, гендерних відмінностей чи міжнаціональної ворожнечі. Журналістам варто залучати на свою підтримку громадські організації та юристів, котрі спеціалізуються на проблемах ЗМІ.
Пам’ятатайте про дотримання професійного кодексу етики! Будьте медіаграмотними!
